Людині ніяк не можна жити без Батьківщини,
Як не можна жити без серця.
К.Паустовський
Рідний край
Я живу в країні, де говорять зорі,
де співає пісню місяць золотий,
Де шепоче казку таємниче море
Й підіймає хвилі в небо синіх мрій.
Тут лани зелені і поля пшениці
Під безкраїм небом в далі простяглись.
І озера, й річки, і струмки, й криниці
Напувають землю, спраглу від снаги.
Солов’їна пісня щедро тут лунає,
Понад цілим світом, понад темним гаєм.
З вирію весною, із країв далеких
Лиш в країну рідну прилетять лелеки.
Тут природу літо рясно уквітчає,
Щедра осінь всюди золотом вкриває.
Сонну землю гріє килимом зима,
А теплом розбудить дівчина- весна.
Я горджуся тим, що живу в країні,
Де життя вирує, радість і любов,
Де шумить колосся, й пісні солов’їні
Зігрівають серце ніжністю й теплом.
Де лине з уст людей єдина
Прекрасна й ніжна, як перлина,
Щодень ясніша, світла й нова
Українська рідна мова!
Ірина Фурдуй
Випускниця Цебриківської ЗОШ 2007 року.