Треба передбачати кризову ситуацію

Помилки та проблеми, що виникають у роботі, перетинаються, якщо їх вчасно не виправити. За допомогою контролю можна фіксувати помилки та виправляти їх до того, як вони зашкодять досягненню цілей організації. (Якщо ти невірно застебнув верхній ґудзик піджака, то невірно будуть застебнуті й усі інші.)

Корисно фіксувати успіх

Контроль виявляє не тільки помилки, а й успіх. Він допомагає визначити, які саме напрями діяльності найбільш ефективні.

Контрольний «тризубець»

Попередній контроль

Ведеться до початку роботи. Це - договори, сертифікати, стандарти, посадові інструкції, службові правила всякого роду. Попередньо контролюються ресурси - людські, матеріальні, фінансові...

Поточний контроль

Виміряються фактичні результати роботи, іде інформація, працює зворотний зв'язок із виконавцями, коректуються відхилення.

Заключний контроль

Фіксуються підсумкові результати, оцінюються рух до мети та відхилення, визначаються санкції (винагорода або покарання), робиться аналіз для запобігання помилок у майбутньому, забезпечується мотивація виконавців на майбутнє.

Палітра критики підлеглого

Підбадьорлива критика:

«Нічого. Зараз не вийшло. Наступного разу зробите краще».

Докірлива:

«Ну що ж ви? Я на вас так розраховував!.. Я був про вас набагато більш високої думки».

Підбадьорююча:

«Сподіваюсь, що наступне завдання буде цілком для вас посильне».

Критика-аналогія:

«Раніше, коли я був таким, як ви, я допустив точно таку ж помилку. Ну й попало ж мені тоді від мого начальника!»

Критика-похвала:

«Робота зроблена добре. Але для іншої мети».

Безособова критика:

«У нашому колективі є працівники, які не справляються зі своїми обов'язками».

Критика-заклопотаність:

«Я дуже переживаю, тому що справа йде не так, як хотілося б».

Критика-співпереживання:

«Я дуже шкодую, але повинен помітити...»

Критика-здивування:

«Як? Невже ви не зробили цю роботу?! Не очікував...»

Критика-іронія:

«Робили, робили роботу і... зробили».

Критика-натяк:

«Я знав одну людину, яка зробила точно так само, як ви».

Критика-пом'якшення:

«Напевно, у тому, що відбулось, винні не тільки ви».

Конструктивна:

«Робота виконана невірно. Що збираєтесь робити зараз?»

Усі ці форми критики добрі, та є ще чимало поворотів у цьому занятті. Але якщо підлеглий не поважає свого начальника та не цінує його думку про себе, то критикувати в будь-якій формі даремно. Або варто дозувати частки критики та схвалення роботи.

Сім правил покарання підлеглих

1. Реакція на небажану поведінку працівника має бути негайною: доторкнувся до гарячої плити, обпікся - й відразу відсмикнув руку.

2. Покарання в перший раз треба зробити таким, щоби вдруге не довелось його застосовувати. Як у гарячої плити: другий раз хто ж доторкнеться! Загальноприйняте поступове наростання «дози» покарання невірне.

3. Карати треба за щось одне (у гарячої плити обпалюєш одну ділянку руки). У нас людину карають за все відразу, а не за її конкретну поведінку.

4. Неважливо, хто доторкається до гарячої плити, результат завжди однаковий. Наші керівники іноді карають за конкретну поведінку однієї конкретної людини, а не всіх, хто брав участь.

5. Біль в обпаленому місці можна пом'якшити. Ми ж захоплюємось покаранням тієї поведінки, що нам не подобається, і забуваємо вказати на бажану манеру поведінки. У винного часто немає альтернативи та засобів, щоби біль від покарання не був занадто сильним.

6. Чим більше відстань між гарячою плитою та тілом, тим менше ймовірність обпектись. Чим більше ти схильний заохочувати, тим менше тобі доведеться карати своїх співробітників.

7. Запропонуй винному самому визначити собі покарання. Люди зазвичай придумують собі більш суворе покарання.

8. Ніколи не забувай, що для покарання не потрібно ні милосердя, ні розуміння, ні міркування, ні таланту, ні любові - нічого. «Висікти» людину здатний будь-який «ідіот» у прямому та переносному значенні цього стану, в якому, на жаль, іноді перебувають і наші керівники.

Переможець і невдаха: у чому розходження між ними?

Невдаха

Він мислить зазвичай у негативному, песимістичному ключі, часто ремствує на дійсність, шукає винних у його невдачах, хмуро дивиться в майбутнє й не вірить в успіх.

Він каже: «Про це нікому й нічого не відомо. Мені завжди не везе. Я не зробив цього, тому що, по-перше, мене підвів Н. Моєму шефу нічого не можна пояснити, він усе одно не зрозуміє. А я не гірший за інших.

Ми завжди так робили. І це ми вже пробували. Я мушу вам повідомити неприємну звістку. І більше ми нічого не зможемо зробити».

Переможець

Він, навпаки, спрямований у майбутнє, упевнений у своєму успіху, навіть у безпросвітній реальності він бачить світлі сторони, не шукає винних, а шукає шляхи виходу із ситуації, що склалась. Він іде як би світлою стороною життя.

І він каже: «Так, поки це невідомо, але це питання треба вивчити та зрозуміти... Я випробовував багато способів пояснити шефу, але поки він не зрозумів мене. Треба пошукати інші способи. У мене все в порядку, але немає межі вдосконалюванню, тому я вдячний за те, що підказали мені ще один шлях. Так, ви праві, можна зробити це ще краще. Давайте постараємось, щоб цього разу в нас вийшло. Ця неприємна річ відбулася всупереч тому, що ми вам пропонуємо».

Час, швидкість тощо

Невдасі завжди бракує часу зробити те, що він повинен був зробити. Переможець завжди знаходить його. Невдаха частіше, ніж переможець, обіцяє й не виконує обіцянки. Чому? Перший виправдовується, другий пояснює. Час, швидкість тощо.

У невдахи дві швидкості руху до мети: істерична й апатична. Переможець сам задає собі темп роботи. Невдаха робить набагато менше помилок, він боїться їх робити. Він сконцентрований на ускладненнях, переможець - на можливостях.

Улюблена мелодія невдахи - жалобний марш. У його опонента в голові збудлива та мобілізуюча музика. І якщо раптом пролунають жалобні звуки, переможець переключає себе на більш веселу мелодію. Тому що там, де в невдахи - кінець і катастрофа, у переможця - початок важкої праці.

І нарешті, переможець упевнений у собі навіть тоді, коли він програв. Він не думає про те, що програє ще раз, а думає, як виграти.