П`ятниця, 29.03.2024, 08:35
Відділ освіти Великомихайлівської РДА
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Батькам [18]
Вчителям [34]
Учням [6]
Директору [10]
Притчі [4]
Правила дорожнього руху. [1]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Батькам

Що потрібно дитині для того, щоб вона почувала себе любимою

Що потрібно дитині для того, щоб вона почувала себе любимою

Дитину можна порівняти з дзеркалом. Вона відображає любов, але не починає любити першою. Якщо дітей одарюють любовю, вони повертають її. Якщо їм нічого не дається, їм нічого повертати.

Потреба в любові і прийнятті, тобто ПОТРЕБА В ІНШОМУ – одна із фундаментальних людських потреб. Її задоволення - необхідна вимога нормального розвитку дитини, основа її майбутньої самоповаги, почуття власної впевненості в своїх силах.

Від природи  інстинктивно відчуваєш, як життєво необхідна любов батьків Люблячи,  дитина постійно, усіма  знайомими їй способами запитує: "ВИ ЛЮБИТЕ МЕНЕ?” Вона питає про це всією своєю поведінкою, іноді - словами. І в житті КОЖНОЇ дитини відповідь на це питання – найголовніше. Не  отримуючи на нього однозначної відповіді, дитина намагається добитися батьківської любові доступними їй засобами. Вона може намагатись ЗАСЛУЖИТИ її бездоганною покірливостю. Такі діти виростають залежними від оцінок інших людей, скутими і нерішучими. Можуть своєю поведінкою ВИПРОБОВУВАТИ батьківські почуття:  "Ось такого поганого, але все одно любите?”, ВИМАГАТИ уваги і любові батьків, а, можливо. і МСТИТИ, не отримуючи в достатній кількості ні того, ні іншого.

    У глибині душі  ми можемо відчувати любов до своєї дитини, але цього не досить. Справа в тому , що дитина не вміє читати наші думки і почуття, а те , що ми робимо, далеко не завжди сприймається як проява любові.

 

 Що ж потрібно дітям для того, щоб вони відчували себе любимими?

1.   Безумовне прийняття.

Безумовно прийняти - не значить балувати. Прийняти дитину - це означає вірити в те, що її  наміри і напрямки ДОБРІ, а це означає визнати за нею право на свою  помилку,  але це не означає, що ми повинні закривати очі на погану поведінку дитини, яка потребує вашого виховання, керівництва і дисципліни.

Ви навіть можете розлютитись і гніватися,  відкрито виражати ці почуття по відношенню до КОНКРЕТНИХ ДІЙ І ПОВЕДІНКИ дитини. Неприпустиме одне - виховуючи дитину, не можна використовувати в якості засоба свою любов, не можна грати і моніпулювати любовю. Шукайте інші батоги й пряники!

2.   Турбота і керування життям дитини.

Дитина  приходить  у світ безпорадною, і турбота про неї є необхідною умовою її виживання. Дорослішаючи, вона все менше потребує її і починає вимагати самостійності. Вчасно "відпустити” – це теж турбота. Однак  передчасний напрямок деяких батьків перекласти на плечі дитини рішення непосильних поки для неї проблем /"Ну що ти скаржишся?”, "Розбирайся сам!”, "Ти вже дорослий - повинен сам думати!”/ сприяють тому, що дитина починає відчувати себе безпорадною, залишеною, непотрібною, одинокою - НЕЛЮБИМОЮ.

Якщо у дитини "не виходить”, якщо вона "не знає, як…”, якщо вона боїться - ОБОВЯЗКОВО ДОПОМОЖІТЬ.

 

3.   Схвалення  незалежності, автономії дитини.

   Допомога і турбота приносить почуття взаємного задоволення ТОДІ, коли дитина САМА ЇЇ ПРОСИТЬ. Але турбота може сприйматися і як притиснення в тому випадку, якщо ставитись до дитини, як до шматка глини, з якого "турботливі” батьки ліплять свою особисту мрію. Як надокучливе вторгнення в своє життя сприймає дитина і прагнення надзвичайно тривожних батьків оберегти її життя від найменших неприємностей - "як би чого не сталось”. Для того щоб дитина відчувала себе любимою, потрібен певний баланс турботи та автономії, опіки та свободи. Вона повинна не тільки відчувати тепло турботливих, готових прийти на допомогу рук, але відчувати, що батьки поважають її почуття, схвалюють її незалежність, надають їй можливість вибору, визнають за нею право на помилку, заохочують її самостійність. Іншими словами, проявляють любов до тієї внутрішньої істоти, до того внутрішнього "Я” в дитині, яке по суті і є людина, до тієї уникальної енергії чи активності, яка надихає людину, робить її індивідуальністю, відрізняє від інших. До тієї дитини, що і потребує безумовної любові на відміну від його вчинків, які ми маємо право оцінювати. Дитина тонко відчуває підміну і відрізняє справжню любов-турботу батьків до НЕЇ від їх стурбованості результатами СВОЄЇ ОСОБИСТОЇ педагогічної діяльності чи СВОЇМ ОСОБИСТИМ спокоєм.

4.   Пильна увага.

 Люблячі батьки проводять з дитиною багата часу. Але дитині важлива не кількість проведеного з нею часу, а те, як він проведений. Час, проведений з сином чи дочкою, тільки з батьківського обовязку, мало приносить радості всім. Особливо цінні та необхідні їй хвилини пильної уваги. Пильна увага означає повну зосередженність на дитині. Вона повинна відчувати себе важливою і значимою особистістю; вона повинна бути впевненна в своєму праві на безроздільний, справжній інтерес, не розпилену увагу і турботу, зосередженність САМЕ НА НІЙ, САМЕ В ЦЮ ХВИЛИНУ.

     Пильна увага допомагає дитині відчути, що вона в очах своїх батьків НАЙВАЖЛИВІША ЛЮДИНА У СВІТІ. "Я тільки один зі своєю мамою (татом)”, "В дану хвилину Я НАЙГОЛОВНІШИЙ для моєї мами  (тата)”, - ось що повинна відчувати дитина в той момент, ось що є метою пильної уваги до неї.

Пильна увага  вимагає часу. Але давайте подивимось в очі істині: гарне виховання вимагає часу! Не отримуючи достатньо пильної уваги, дитина відчуває неспокій, почуття незахищеності, тому що розуміє, що ВСЕ НА СВІТІ ВАЖЛИВІШЕ ЗА НЕЇ.

5.   Прояв ніжних почуттів.

Майже кожній дитині час від часу хочеться дізнатись, як батьки до неї ставляться. Отримати словесне підтвердження того, що вона любима. Іноді діти прямо запитують про це: "Чи любиш ти мене?” При цьому вони самі охоче говорять: "Мамусю, як  я тебе люблю! Ти у мене сама - сама !” Діти здатні говорити відкрито про свої почуття і очікують того ж від нас. Не треба боятися виражати свої добрі почуття,  дитина повинна ясно знати про них так само, як знає про наше незадоволення, несхвалення якого-небудь вчинку. Прямий чистосердечний вияв почуттів просто необхідний для повного емоційного розвитку дитини. Підтвердження того, що вона любима особливо важливо для дитини у важкі й відповідальні періоди - якщо в її житті намічаються зміни, якщо вона хвора,  якща їй щось важко дається.

6.   Фізичний контакт.

При частому вжитку слова мають здатність знецінюватись. Але є інший спосіб не навязливо і природно повторити дитині  "Я тебе люблю”. Це фізичний контакт.

   Не виключаються  "телячі ніжності”. Але є і безліч інших способів дати зрозуміти дитині, що вам приємно бути з нею ПОРУЧ:  легкі обійми, дружні поплескування, потиск руки, ласкавий дотик, поглажування волосся, жартівлива боротьба, інше. Вони мають бути природні, діяти заспокійливо на дитину, не бути демонстративними, або надмірними, тривати доти  і наскільки це приємно обом.

   В ранні роки розвитку хлопчикам необхідний такий же ніжний прояв любові, як і дівчаткам, із дорослішанням потреба у такому фізичному прояві любові, як поцілунки і обійми, у хлопчиків зменшується, але потреба у фізичному контакті залишається.

7.   Контакт очей.

   Контакт очей – це головний засіб передачі дитині своїх почуттів. Більшість людей не усвідомлюють, наскільки це могутній і вирішальний фактор. Люблячий погляд -одне з головних джерел емоційної підпитки дітей. Відкритий, природний, доброзичливий погляд ПРЯМО В ОЧІ істотно важливий не тільки для встановлення контакту з дитиною, але і для задоволення її емоційних потреб. Чим частіше батьки дивляться на дитину, намагаючись виразити їй свою любов, тим більше вона насичена цією любовью. Очі батьків повинні постійно випромінювати любов і ніжність. Якщо батьки  дивляться на дитину тільки тоді, коли вона гарно поводить себе і вони можуть нею пишатися, дитина сприймає їх любов як обумовлену. Якщо батьки використовують контакт очей тільки в негативному контексті, дивлячись "виразно” в очі дитині тільки тоді, коли дорікають, повчають, критикують, закликають до порядку, у дитини може сформуватись хибне враження про те, як вони насправді ставляться до неї.

   Ще негативніша звичка  (спеціально в якості покарання) - уникати дивитись дитині в очі, це діє на неї гнітюче і спустошливо, і може виявитись, що ці важкі хвилини вона не забуде ніколи в житті.

8.   Дисципліна, керування життям дитини.

Мабуть це багатьох здивує, але дитина не менше, ніж дорослий, зацікавлена в установлені певних правил поведінки і порядку. Це робить її життя більш зрозумілим і створює почуття безпеки. Діти інтуїтивно відчувають, що за батьківським "не можна” прихована турбота про них. Якщо батьки знімають з себе обов’язки по підтриманню порядку і дозволяють дитині те, що не дозволяють своїм дітям інші батьки, вони можуть відчути, що до них батькам немає  ніякого діла. Чому ж в такому випадку стільки конфліктів з приводу дисципліни? Справа в тому, що насправді діти протестують не проти самих правил, а проти того, ЯК вони їм подаються, проти силових, авторитарних методів, якими часто користуються батьки.

   Дисципліни значно легше добитись, якщо дитина відчуває, що її по справжньому глибоко люблять. Ця впевненість дозволяє їй примиритись з керівною роллю батьків без ворожості та обструкції.

Як цього досягти, ви тепер вже знаєте.

Категорія: Батькам | Додав: Зюзін_Валентин (29.11.2010)
Переглядів: 1997 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Логін:
Пароль:
Корисні посилання
Україна, Одеська область, смт. Велика Михайлівка