Неділя, 23.07.2017, 20:35
Відділ освіти Великомихайлівської РДА
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2014 » Листопад » 18 » Герої не вмирають!
09:02
Герої не вмирають!

Учні Новоборисівської ЗОШ І-ІІІ ст. після загибелі в зоні АТО Олександра Івановича Черненка поділилися своїми споминами і вшанували пам'ять свого вчителя. Здається, після таких слів немає чого додати. Хіба можна сказати краще за тих, хто знав, щодня спілкувався, кого він любив і вчив? 

« Олександр Іванович був неймовірною Людиною, яку пам’ятатимуть завжди. Він завжди допомагав, підтримував у скрутній ситуації доброю порадою. Він завжди жартував по темі. Його жарти запам’ятаються назавжди, його патріотизм, його незламний дух. Він завжди був і буде гарним прикладом. Але і зараз сказати, що він був, що його уже немає з нами – неймовірно важко кожному із нас. Здається, однієї миті хтось зайде в школу і скаже, що то була помилка. Він для нас ніколи не помре!»

«Він навчив нас, як поводити себе під час небезпечних ситуацій. Навіть дівчат він захопив воєнною справою. Ми досі пам’ятаємо як він кричав нам: «оборонітєльна!», «осколочна!», як ми бігли через увесь стадіон, падали, підіймались. Як ми кидали навчальні гранати, а він повчально зауважував: «Та ти вже підірвалася з цією гранатою. Кидай її! Кидай!». Олександр Іванович міг надати першу медичну допомогу не гірше, ніж кваліфікований медпрацівник. Це ми писали йому реферати про війну та зброю, але він знав набагато більше, ніж йшлося в тих рефератах. Тільки найпрацьовитіші чули його улюблену фразу: «Приятно поговорить с умным человеком». Він був для нас як батько! – Ваш 11 клас».

 «Пам’ятаю нашу останню зустріч. Я зайшла в школу і несподівано побачила Олександра Івановича. Це було так радісно, всі його обнімали та цілували. Знаєте, а  я побачила сум в його очах. Він сумував за школою. А ще він казав на нас, дівчаток, шановні панянки. Я дуже хотіла, щоб він повернувся.»

«У мене навіть залишилося топорище, яке ми зробили в майтерні. Він дуже хотів, щоб ми стали людьми. Інколи ми не слухалися на уроках, зараз я дуже шкодую про це. Я розповім про нього своїм дітям у майбутньому».

 «Він мені, як батько. Я його люблю. Він говорив на мене «сонечко».

«Я пам’ятаю я з ним робив вулики. Він мені показував, як робити.»

«І коли він був не у настрої, він все одно був добрим! Він заслуговує на звання з великої літери Герой!»

«Якби він прожив ці 18 днів до свого дня народження, я б подарував йому особливий подарунок.»

«У школі нашій відважний був учитель. Хотів лиш миру у цьому світі, а загинув від ворожих «лап».

«Пам’ятаю як він вчив мене грати у волейбол, як кумедно називав «сусідкою». На його обличчі завжди сяяла посмішка. Пам’ятаємо, любимо, сумуємо».

«Він був мудрим вчителем, вірним другом, найкращим татусем, дідусем і коханим чоловіком… Завжди жартував і всім усміхався. Веселий, позитивний, життєрадісний. Ось таким він нам запам’ятався…»

 

Переглядів: 320 | Додав: zarafshan | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Логін:
Пароль:
Корисні посилання
Україна, Одеська область, смт. Велика Михайлівка